Готуємось до ЗНО

УКРАЇНА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФТЕХОСВІТИ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ВИЩЕ ХУДОЖНЄ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНЕ УЧИЛИЩЕ №5

м. ВІННИЦІ

Посібник для учнів

для підготовки до ЗНО

 з історії України

Вінниця, 2018

   Даний посібник призначений для використання при підготовці до ЗНО з історії України. Він має скомпонований за темами з історії України ХХ-го століття – початку ХХІ століття перелік хронологічних дат, певний перелік термінів та понять, ілюстративний матеріал, що включає фото історичних персоналій даного періоду.

Упорядник                           Лірник Л.А.

Розглянуто на засіданні методичної комісії гуманітарно-суспільних дисциплін

Протокол №5                    від 11.12.2018  року            

            

Зміст

1. Вступ …………………………………………………..  ст. 4

2. Основна частина ……………………………………..   ст. 6

4. Використана література ……………………………… ст.35

Вступ

Характеристика сертифікаційної роботи

Сертифікаційна робота з історії України містить 60 завдань. Максимальна кількість балів, яку можна набрати, правильно виконавши всі завдання, – 94. На виконання сертифікаційної роботи відведено 150 хвилин.

Робота має  дві частини:

·        Частина 1 «Історія України ХХ – початку ХХІ ст.» містить 30 завдань різних форм. Відповіді на ці завдання треба позначити та записати в бланку відповідей А.

·        Частина 2 «Історія України від найдавніших часів до кінця ХІХ ст.» містить 30 завдань різних форм. Відповіді на ці завдання треба позначити та записати в бланку відповідей А.

Типи завдань сертифікаційної роботи та схеми нарахування балів за виконання завдань

	Форма / опис завдання	Схема нарахування балів
1	Завдання з вибором однієї правильної відповіді (№ 1–23, 31–53). Завдання має основу та чотири варіанти відповіді, з яких лише один правильний. Завдання вважають виконаним, якщо учасник зовнішнього незалежного оцінювання вибрав і позначив відповідь у бланку відповідей А.	0 або 1 бал: 1 бал, якщо вказано правильну відповідь; 0 балів, якщо вказано неправильну відповідь, або вказано більше однієї відповіді, або відповіді на завдання не надано.
2	Завдання на встановлення відповідності («логічні пари») (№ 24–26, 54–56). Завдання складається з основи та двох стовпчиків інформації, позначених цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Виконання завдання передбачає встановлення відповідності (утворення «логічних пар») між інформацією, позначеною цифрами та буквами. Завдання вважається виконаним, якщо учасник ЗНО зробив позначки на перетинах рядків (цифри від 1 до 4) і колонок (букви від А до Д) у таблиці бланка відповідей А.	0, 1, 2, 3 або 4 бали: 1 бал – за кожну правильно встановлену відповідність («логічну пару»); 0 балів за будь-яку «логічну пару», якщо зроблено більше однієї позначки в рядку та/або колонці; 0 балів за завдання, якщо не вказано жодної правильної відповідності («логічної пари») або відповіді на завдання не надано.
3	Завдання на встановлення правильної послідовності (№ 27, 28 і 57, 58). Завдання складається з основи та переліку подій (явищ, фактів, процесів тощо), позначених буквами, які потрібно розташувати в правильній послідовності, де перша подія/дія має відповідати цифрі 1, друга – цифрі 2, третя – цифрі 3, четверта – цифрі 4. Завдання вважається виконаним, якщо учасник ЗНО зробив позначки на перетинах рядків (цифри від 1 до 4) і колонок (букви від А до Г) у таблиці бланка відповідей А.	0, 1, 2 або 3 бали: 3 бали, якщо правильно вказано послідовність усіх подій (явищ, фактів, процесів тощо); 2 бали, якщо правильно вказано першу й останню подію (явище, факт, процес тощо); 1 бал, якщо правильно вказано або першу, або останню подію (явище, факт, процес тощо); 0 балів за будь-яку правильно вказану подію (явище, факт, процес тощо), якщо зроблено більше однієї позначки в рядку та/або колонці; 0 балів за завдання, якщо неправильно вказано першу й останню події (явища, факти, процеси тощо), або відповіді на завдання не надано.
4	Завдання з вибором трьох правильних відповідей із семи запропонованих варіантів відповіді(№ 29, 30  і 59, 60).Завдання складається з основи та семи варіантів відповіді, позначених цифрами, серед яких лише три правильні. Завдання вважається виконаним, якщо учасник ЗНО вибрав і записав три відповіді (цифри) у бланку відповідей А.	0, 1, 2 або 3 бали: 1 бал – за кожен правильно вказаний варіант відповіді (цифру) із трьох можливих; 0 балів, якщо не вказано жодного правильного варіанта відповіді (цифри), або один варіант відповіді (цифра) вказано тричі, або відповіді на завдання не надано. Порядок написання цифр значення не має.

Для виконання сертифікаційної роботи пропоную при підготовці до ЗНО використати дану підбірку з дат, термінів та понять, ідентифікації основних історичних персоналій з історії України періоду ХХ – початку ХХІ століття.

Тема 1. Україна на початку ХХ ст..

Запам’ятайте дати:

1900 — утворення Революцiйної української партiї (РУП).

1900 — видання у Львовi брошури М. Мiхновського «Самостiйна Україна» в Петербурзi.

1905, 9 сiчня — розстрiл робiтничої демонстрацiї («Кривава недiля»).

1905 — початок першої росiйської революцiї.

1905, червень — повстання на броненосцi «Потьомкiн».

1905, жовтень — всеросiйський загальний полiтичний страйк. Виникнення Рад робiтничих депутатiв.

1905, жовтень — пiдписання царем манiфесту «Про удосконалення державного порядку».

1905, грудень — збройнi повстання в Харковi, Олександрiвську, Горлiвцi.

1906, листопад —початок столипiнської реформи.

1907, 3 червня — царський указ про розпуск II Державної думи.

1908 — утворення «Товариства українських поступовцiв» (ТУП).

1914, серпень — створення в Львовi Головної української ради.

1914 — заснування «Союзу визволення України» (СВУ).

1914 — створення в складi австро-угорської армiї українського добровольчого легіону УСС.

1914 — утворення царським урядом Галицько-Буковинського генерал-губернаторства.

Поняття та терміни:

1. Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків.

2. Монархія — форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї особи — глави держави — спадкоємного монарха.

3. Монополія - виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб чи державі.

4. Політична партія — організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.

5. Соціал-демократія — ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; на відміну від комуністичної течії, соціал-демократія принципово стоїть на демократично-реформістському шляху суспільних перетворень.

6. Соціалізм — вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

7. Страйк -  організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу виробничого процесу з метою домогтися виконання певних вимог.

Історичні персоналії:

1.Євген Чикаленко -  визначний громадський діяч,  меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист.

2.Микола Міхновський -  український політичний і громадський діяч,  публіцист, ідеолог українського націоналізму та організатор війська.

3.Ілля Шраг - український громадський і політичний діяч, член Української Центральної Ради. Ідеолог чернігівської «Просвіти». 

Тема 2. Україна в роки першої світової війни.

Запам’ятайте дати:

1914, серпень – утворення Головної Української Ради, Союзу Визволення України, формування легіону УСС.

1914 – Галицька битва.

1915 – утворення Загальної Української Ради.

1916 – Брусиловський прорив.

Поняття та терміни:

1. Антанта — військово-політичний союз між Великобританією, Францією та царською Росією, створений 1904—1907 рр. на противагу т. зв. Троїстому Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) в боротьбі за перерозподіл світу.

2. Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

3. Контрибуція — примусові грошові або натуральні побори з населення; грошова сума, яку за умовами мирного договору держава-переможниця стягує з переможеної держави.

Історичні персоналії:

1. Кость Левицький - український державний діяч, співзасновник УНДП. З листопада 1918 р. — голова Державного секретаріату ЗУНР.

2. Дмитро Донцов -  український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один з перших керівників  СВУ, заснованого 4 серпня 1914 року, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму.

Тема 3. Українська революція 1917-1918 рр.

Запам’ятайте дати:

1917, 27 лютого — перемога Лютневої революції. Повалення самодержавства в Росії.

1917, 4 березня — утворення Центральної Ради.

1917, 23 червня — I Унiверсал Центральної Ради.

1917, 3 липня — II Унiверсал Центральної Ради.

1917, липень — збройний виступ полуботкiвцiв.

1917, серпень — тимчасова iнструкцiя Генеральному секретарiатовi Тимчасового уряду, яка суттєво обмежувала права України.

1917, листопад — III Унiверсал Центральної Ради. Проголошення УНР.

1917, 3 грудня — манiфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради.

1917, 12 грудня — проголошення радянської влади в Українi на Всеукраїнському з’їздi Рад у Харковi.

1917, 5 грудня — початок наступу радянських вiйськ на Київ.

1918, 11 сiчня — IV Унiверсал Центральної Ради.

1918, 26 сiчня — пiдписання мирного договору мiж УНР i Нiмеччиною та її союзниками.

1918 — вступ до Києва радянських вiйськ на чолi з М. Муравйовим.

Поняття та терміни:

1. Автономія — форма самоуправління частини території унітарної, а іноді й федеративної держави, наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення в межах, установлених центральною владою.

2. Державний суверенітет — верховенство державної влади всередині країни, зосередженість всієї повноти влади у державних органах, незалежність держави у зовнішньополітичній сфері.

3. Диктатура — нічим не обмежена влада особи, класу чи іншої соціальної групи в державі, регіоні, що спирається на силу, а також відповідний політичний режим (скажімо, Диктатура пролетаріату).

4. Заколот — таємна змова вузького кола осіб з метою здійснити збройне повалення існуючої влади або примусити її прийняти потрібне рішення.

5. Революція — докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

6. Республіка — форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.

7. Універсали УЦР – закони конституційного значення, прийняті Центральною Радою в роки української революції 1917-1821рр.

Історичні персоналії:

1. Михайло Грушевський - український історик, громадський та політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки. 

2.Володимир Винниченко — український політичний та громадський діяч, прозаїк, драматург та художник.

3.Сергій Єфремов -  український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української академії наук (з 1919р.), віце-президент ВУАН, публіцист, один із творців української журналістики.

Тема 3. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1921 рр.)

Запам’ятайте дати:

1918, 18 лютого — початок наступу нiмецьких вiйськ на територiю України.

1918, 29 квiтня — ухвалення Центральною Радою Конституцiї УНР;

 проголошення на Всеукраїнському хлiборобському з’їздi П. Скоропадського гетьманом України.

1918, листопад — проголошення Захiдноукраїнської Народної Республiки (ЗУНР).

1918 — утворення Директорiї.

1918, 14 грудня — вступ до Києва збройних формувань Директорiї. Зречення гетьманом П. Скоропадським влади.

1919, 22 сiчня — Акт злуки УНР i ЗУНР.

1919, 6 сiчня — проголошення Української Соцiалiстичної Радянської Республiки (УСРР) декретом Тимчасового робiтничо-селянського Уряду України.

1919, 10 березня — прийняття III Всеукраїнським з’їздом рад (Харкiв) першої Конституцiї УСРР.

1919, липень — окупацiя Криму та майже всього Лiвобережжя, за винятком Чернiгiвщини, вiйськами Денiкiна.

1919, 3 грудня — затвердження VIII Всеросiйською конференцiєю РКП(б) резолюцiї ЦК РКП(б) «Про радянську владу на Українi».

1919, 11 грудня — створення Всеукраїнського революцiйного комiтету на чолi з Г. Петровським.

1919, 16 грудня — вступ збройних формувань Червоної армiї до Києва.

1920, квiтень — пiдписання Варшавського договору мiж УНР та Польщею.

1920, 25 квiтня — початок радянсько-польської вiйни.

1920, 6 травня — вступ польсько-українського вiйська до Києва.

1920, 26 травня — початок Київської наступальної операцiї. Контрнаступ радянських вiйськ.

1920, листопад — остаточний розгром армiї Врангеля в Криму. Лiквiдацiя Пiвденного фронту.

Поняття та терміни:

1. Авторитаризм — тип політичного режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політичних відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.

2. «Воєнний комунізм» - політика комуністичного уряду, спрямована на скасування товарно-грошових відносин і уведення карткової системи розподілу товарів за зрівняльним принципом.

3. Директорія УНР — тимчасовий найвищий орган державної влади Української Народної Республіки, створений у листопаді 1918 р. для усунення від влади гетьмана П. Скоропадського.

4. Інтервенція — втручання однієї або кількох держав у справи іншої держави або в її взаємозв'язки з третіми державами.

 5.Конституція — основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Історичні персоналії:

1.Павло Скоропадський -  Гетьман часів Української Держави, український державний, політичний і громадський діяч, військовик.

2. Євген Петрушевич -  український громадсько-політичний діяч, правник. Президент і Уповноважений Диктатор Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

3. Дмитро Вітовський -  український політик, військовик і літератор, сотник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник, начальний командант Української Галицької армії, Державний секретар військових справ ЗУНР.

4.Симон Петлюра -  український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Головний отаман військ УНР. Голова Директорії УНР. 

5.Нестор Махно - політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років, відомий анархіст і тактик ведення партизанської війни.

6.Християн Раковський - радянський політичний діяч, голова Раднаркому УСРР.

Тема 4. Українська СРР в умовах непу (1921-1928рр.)

Запам’ятайте дати:

1921, березень — ухвала Х з’їздом РКП(б) постанови про запровадження нової економiчної полiтики (неп).

1921, 18 березня — пiдписання Ризького мирного договору мiж Польщею i РСФРР та УСРР.

1921—1923 — голод в Українi.

1922, 30 грудня — затвердження I з’їздом СРСР декларацiї про утворення Союзу РСР i союзного договору.

1923, березень — остаточне визнання Схiдної Галичини частиною Польщi Радою послiв великих держав у Парижi.

1923, 20 вересня — остаточна лiквiдацiя Наркомату закордонних справ УСРР.

1924 — II з’їзд Рад СРСР, що затвердив Конституцiю СРСР.

1925, березень — саморозпуск УКП.

1925, грудень — проголошення XIV з’їздом РКП(б) курсу на iндустрiалiзацiю.

1925—1928 — лiтературна дискусiя, розпочата М. Хвильовим.

Поняття та терміни:

1. Автокефалія — незалежна, самоврядна, православна церква.

2. Індустріалізація – розвиток передового машинного виробництва.

3. Коренізація — політика, яку проводили більшовики з 1923 р., спрямована на підготовку, виховання й висування кадрів корінної національності, врахування національних факторів при формуванні державного апарату, організацію культурно-освітніх закладів, видання преси мовами корінних національностей.

4. НЕП -  політика комуністичного уряду, спрямована на скасування продрозкладки та повернення товарно-грошових відносин.

5. Українізація — офіційна політика партійно-державних органів УРСР у 20-ті і на початку 30-х років XX ст., яка зводилась до дерусифікації політичного і громадського життя, до обов’язкового вживання української мови в установах, зміцнення позицій української школи, культури, науки, до залучення українців до партії і надання їм важливих посад у партійному і державному апаратах.

Історичні персоналії:

1. Олександр Шумський -  український радянський державний і політичний діяч. Активний поборник українізації у 1920-1930-х.

2. Микола Скрипник -  український радянський партійний і державний діяч. Очолював з 7 березня 1927 року по 7 липня 1933 року Народний комісаріат освіти УСРР.

3.Михайло Волобуєв -  український економіст 1930-х років. Науковий працівник науково-дослідного інституту ВУАН у Харкові. Автор концепції економічної самодостатності УСРР.

4.Микола Хвильовий - український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.

5.Лесь Курбас - український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925).

                                                                                                                    6.Михайло Бойчук — український художник, маляр-монументаліст, засновник самобутньої школи українського мистецтва «бойчукізм», лідер групи «бойчукістів». Один із засновників монументального мистецтва України ХХ ст. Представник «Розстріляного відродження».

 

 7.Олександр Довженко – видатний український радянський письменник, кінорежисер, драматург, художник, класик світового кінематографа.

8.Василь Липківський— український релігійний діяч, церковний реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви.

Тема 5. Встановлення й утвердження радянського тоталітарного режиму (1929-1939рр.)

Запам’ятайте дати:

1928—1932 — п’ятирiчний план розвитку народного господарства України.

1928 — «Шахтинська справа».

1929, сiчень — створення у Вiднi Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв (ОУН).

1929 — перехiд до полiтики суцiльної колективiзацiї.

1930 — кампанiя «пацифiкацiї» в захiдноукраїнських землях.

1932—1933 — голод в Українi.

1932, жовтень — пуск Днiпрогесу.

1933—1937 — другий п’ятирiчний план розвитку народного господарства України.

1937, сiчень — ухвалення нової Конституцiї УРСР Надзвичайним XIV з’їздом Рад України.

1938, 11 жовтня — здобуття Закарпаттям автономiї.

1939, 15 березня — проголошення самостiйностi Карпатської України.

1939, 23 серпня — пiдписання договору мiж СРСР i Нiмеччиною про ненапад.

Поняття та терміни:

1. Геноцид  — здійснювані владою масові переслідування, гоніння і навіть знищення певної національної, етнічної, расової, соціальної, культурної, релігійної спільноти.

2. Колективізація – об’єднання одноосібних селянських господарств у колгоспи.

3. Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

4.Тоталітаризм — спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообов'язковою ідеологією.

5. Централізація — політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими їй вертикальною структурою та субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.

Історичні персоналії:

1.Станіслав Косіор – радянський партійний діяч польського походження, генеральний секретар та перший секретар ЦК КП(б)У у 1928—1938 роках. Депутат ВР СРСР з 1937 року.

2.Лазарь Каганович – радянський партійний та державний діяч українського єврейського походження, ідеолог, на якому часткова відповідальність за геноцид проти українського народу, був Генеральним секретарем ЦК КП(б)У.

3.Максим Рильський – український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Академік АН УРСР.

4.Павло Вірський - український танцівник і хореограф, Народний артист СРСР (1960).

5.Григорій Верьовка –  український композитор і хоровий диригент, педагог.

Тема 6. Західна Україна (1921-1939рр.)

Запам’ятайте дати:

1920 – підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами Антанти входження Бессарабії до складу Румунії.

1923 - визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі.

1925 – утворення УНДО.

1929 – утворення ОУН.

1930 – проведення польською владою «пацифікації».

1938 – надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехословаччини.

1939, 15 березня – проголошення незалежності Карпатської України.

Поняття та терміни:

1. Націоналізм — ідеологія і політика, які проголошують націю однією з найвищих цінностей, стверджуючи, що нація має бути вільною, окремим політичним цілим (автономією, суверенною державою).

2. Національно-визвольний рух — боротьба народів, спрямована на ліквідацію іноземного панування, іноземного гноблення і завоювання національної незалежності, реалізацію нацією її права на самовизначення, створення національної держави.

3. Радикал — прихильник крайніх, рішучих дій, поглядів.

Історичні персоналії:

1.Євген Коновалець – полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму.

2.Степан Бандера — український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б.

3.Андрій Мельник – полковник армії Української Народної Республіки, військовий і політичний діяч. Організатор формації Січових Стрільців у Києві, один з організаторів УВО. З 1938 — голова Проводу ОУН.

4.Августин Волошин – український політичний діяч, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави.

Тема 7. Україна в роки другої світової війни (1939-1945 рр.)

Запам’ятайте дати:

1939, 1 вересня — початок Другої свiтової вiйни.

1939, 17 вересня — перехiд радянськими вiйськами польського кордону.

1939, вересень — пiдписання радянсько-нiмецького договору про дружбу та кордони.

1940, червень — Iнкорпорацiя Бессарабiї та Пiвнiчної Буковини до складу Радянського Союзу.

1941, 30 червня — ухвалення Українськими нацiональними зборами у Львовi Акта про вiдновлення Української держави.

1941, липень — вересень — оборона Києва.

1941, жовтень — липень — оборона Севастополя.

1942, 20 червня — створення Українського штабу партизанського руху (УШПР).

1942, жовтень — утворення Української Повстанської Армiї (УПА).

1942 — рейд партизанського формування С. Ковпака з Путивля до Карпат.

1943, листопад — Київська наступальна операцiя, внаслiдок якої визволено Київ.

1944, липень — утворення Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

1944, 28 жовтня — визволення радянськими вiйськами Закарпатської України.

1945, 6 травня — прибуття української делегацiї до Сан-Франциско на установчу конференцiю ООН.

1945, 9 травня — перемога збройних сил СРСР над вiйськами гiтлерiвської Нiмеччини.

Поняття та терміни:

1. Колабораціонізм — співробітництво населення з окупаційною владою та армією ворожої держави в період другої світової війни.

2. «Новий порядок» — політичний режим, який Третій Рейх хотів встановити на окупованих територіях. Встановлення Нового порядку почалося задовго до початку Другої світової війни, але було публічно проголошено Адольфом Гітлером у 1941 році.

3. План «Барбаросса» — кодова назва плану блискавичної війни Третього Рейху проти СРСР. План «Барбаросса» передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом Червоної Армії та захопленням європейської частини СРСР по лінії Волга — Архангельськ 

4. Радянізація — насильницьке насадження на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.

5.Рух опору — організовані зусилля частини населення країни, спрямовані на опір легітимній чи окупаційній владі і підрив громадського порядку та стабільності; підпільна і повстанська боротьба народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками.

Історичні персоналії:

1.Тарас Бульба (Боровець) – діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ», від 16 листопада 1941 року — генерал-хорунжий. 

 2.Роман Шухевич - український політичний і державний діяч, військовик. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950). 

3. Іван Кожедуб - радянський льотчик-ас німецько-радянської війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників за весь час Другої світової війни. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Маршал авіації (1985).

4.Ярослав Стецько - український політичний та військовий діяч, активний діяч ОУН. З 1941 р. — перший заступник провідника ОУН-Б С. Бандери. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

Тема 8. Україна в роки повоєнної відбудови (1945-1953 рр.)

Запам’ятайте дати:

1946—1947 — голод в Українi.

1947, квiтень — операцiя «Вiсла» — депортацiя українського населення Холмщини та Лемкiвщини до Захiдної Польщi.

1949, грудень — звiльнення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, обрання на цю посаду Л. Мельникова.

1950, 5 березня — загибель командуючого УПА Р. Шухевича (Т. Чупринки).

1953, 5 березня — помер Й. Сталiн.

Поняття та терміни:

1. Відбудова –  відновлення зруйнованого під час бойових дій;  період в історії країн, що зазнали значних матеріальних втрат у результаті Другої світової війни.

2. Депортація — примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів. Застосовується як засіб карного чи адміністративного покарання.

3. Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 році. Полягала у примусовій, з використанням військ депортації українців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, — на території у західній та північній частині польської держави.

4. «Ждановщина» — це ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946- 1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури.

5. «Лисенківщина» — переслідування вчених-генетиків, розгром генетики, що надовго загальмувало розвиток цього напрямку. Назва походить від прізвища Т. Лисенка, який на сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук виступив проти розвитку генетики.

Історичні персоналії:

1.Йосип Сліпий - єпископ Української греко-католицької церкви, кардинал Римо-католицької церкви; з 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, з 23 грудня 1963 року Верховний Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви.

2.Володимир Сосюра -  український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих  поем, роману «Третя Рота», бунчужний 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

3.Олесь Гончар - український письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка, голова Спілки письменників України, академік НАН України. Герой України, Герой Соціалістичної праці.

Тема 8. УРСР в період лібералізації радянського суспільства (1953-1964 рр.)

Запам’ятайте дати:

1953, червень — звiльнення Л. Мельникова з посади першого секретаря ЦК КП України, призначення на цю посаду О. Кириченка.

1954, 19 лютого — передача Криму зі складу РСФСР до складу УРСР рiшенням Президiї Верховної Ради СРСР.

1956, лютий — ХХ з’їзд КПРС. Доповiдь М. Хрущова «Про культ особи i його наслiдки».

1957, травень — проголошення М. Хрущовим надпрограми у тваринництвi.

1959, 15 жовтня — вбивство в Мюнхенi агентом КДБ С. Бандери.

1960, лютий — пуск першого атомного реактора в Українi.

1961, сiчень — суд у Львовi над членами Української робiтничо-селянської спiлки (УРСС), створеної Л. Лук’яненком.

1963, липень — звiльнення М. Пiдгорного з посади першого секретаря ЦК КПУ, призначення на цю посаду П. Шелеста.

Поняття та терміни:

1. «Відлига» — певний відхід від суворої та жорстокої сталінської системи і спроби реформування її у напрямку модернізації і лібералізації (тривала у 1953-1964 рр.).

2. Космополітизм — ідеологія, яка проповідує байдуже ставлення до свого народу, до своєї Батьківщини, відмову від національних традицій і культур, патріотизму, заперечує державний і національний суверенітет.

3. Політична реабілітація — поновлення в правах політичних в’язнів, повернення доброго імені, колишньої репутації.

4. Раднаргоспи — територіальні органи управління, створені замість міністерств у період проведення реформ М. Хрущова, щоб наблизити управління до виробництва.

5.Шістдесятники — люди нового політичного, творчого та естетичного мислення, борці за гуманізм, за свободу самовираження, носії нових думок, поглядів і почуттів, відмінних від офіційних, стали ядром духовної опозиції в Україні.

Історичні персоналії:

1.Ліна Костенко -  українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай». 

2.Василь Симоненко - український поет і журналіст, шістдесятник. Автор поетичної збірки «Тиша і грім».

3. Ала Горська - українська художниця-шістдесятниця і відомий діяч правозахисного руху 1960-х років в Україні.

4. Олексій Кириченко - український радянський партійний та державний діяч. Перший секретар ЦК КПУ 1953-1957рр.

5.Микола Підгорний - український радянський партійний та державний діяч. Перший секретар ЦК КПУ 1957-1963 рр.

Тема 9. УРСР в період загострення кризи радянської системи (1964-1985 рр.)

Запам’ятайте дати:

1972, травень — звільнення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ, обрання на цю посаду В. Щербицького.

1976, жовтень — утворення Української Гельсінської групи на чолі з М. Руденком.

Поняття та терміни

1. Дефіцит — перевищення видатків над прибутками.

2. Дисидентство — виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці.

3. Застій — системна криза радянського ладу, що поширилася на всі сфери життя — політику, економіку, ідеологію, соціальні відносини, культуру (тривав у 1965-1985 рр.).

4. Інфляція — переповнення сфери грошового обігу масою паперових грошей унаслідок надмірного їх випуску, що зумовлює знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, падіння реальної заробітної плати.

5. Командно-адміністративні методи управління — сукупність форм і методів управління суспільством, згідно з якими діяльність людей стимулюється переважно засобами адміністративного примусу, а всі фази управлінського циклу ініціюються та здійснюються засобами жорсткого централізму, обмеженням процесів самоврядування на всіх рівнях.

6. Номенклатура — верхівка партійно-державного й господарського апарату, забезпечена всіма матеріальними благами і відгороджена від мільйонів людей різноманітними привілеями.

7. Правозахисник — людина, яка виступає за дотримання державою основних прав і свобод людини.

8. Розвинений соціалізм — утопічне твердження про побудову в СРСР високорозвиненого суспільства як важливої ланки до побудови комуністичного суспільства — суспільства загальної рівності і справедливості. Висновок про те, що нібито в СРСР побудовано розвинений соціалізм, зробив Л. Брежнєв у своїй доповіді у 1970 р. та на XXIV з’їзді КПРС у 1971 р.

9. Самвидав — форма поширення ідей представників опозиційного руху, які свої твори тиражували на друкарських машинках, переписували і передавали з рук у руки.

10. Урбанізація — кількісне збільшення міст, розвиток міст, міського господарства, збільшення чисельності міського населення, переміщення сільського населення в міста, долучення їх до цінностей міського життя, до міського побуту.

Історичні персоналії:

1. Петро Григоренко -  радянський генерал-майор, українець, правозахисник. 
Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. У 1964 році за легальну правозахисну діяльність розжалуваний у рядові і позбавлений усіх державних відзнак. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках».

2. Василь Стус -  видатний український поет XX століття, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху.

3. В’ячеслав Чорновіл - український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України.

4. Сергій Параджанов - український і вірменський кінорежисер, народний артист УРСР (з 1990), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка.

5. Іван Миколайчук - український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії 1988 (посмертно).

6. Леонід Биков - український радянський актор, режисер і сценарист, заслужений артист УРСР (1958), заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974).

7. Володимир Івасюк -  український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009, посмертно). Один з основоположників української естрадної музики.

Тема 9. Розпад СРСР і проголошення незалежності України (1985-1991 рр.)

Запам’ятайте дати:

1985, квітень — проголошення на Пленумі ЦК КПРС курсу на перебудову.

1986, 26 квітня — аварія на Чорнобильській АЕС.

1988 — ХIХ Всесоюзна конференція КПРС.

1989, вересень — установчий з’їзд Народного Руху України за перебудову.

1989, жовтень — прийняття Верховною Радою УРСР Закону про мови в УРСР.

1989, березень — вибори до Верховної Ради УРСР.

1990, 16 липня — ухвала Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.

1991, серпень — спроба державного перевороту в СРСР.

Поняття та терміни:

1. Гласність — можливість отримання правдивої інформації про те, що відбувається у країні та світі, пом’якшення цензури, можливість критики державних і партійних органів, можливість писати і знати правду, не боячись наслідків, можливість дізнатися про історичне минуле свого народу, відкрити людям те, що від них приховували.

2. Плюралізм — різноманітність поглядів.

3. Правозахисник — людина, яка виступає за дотримання державою основних прав і свобод людини.

4. Приватизація — перехід державної або муніципальної власності в приватну власність з метою залучення іноземних інвестицій, створення умов для розвитку ринкової економіки.

Тема 9. Україна в умовах незалежності

Запам’ятайте дати:

1991, 24 серпня — проголошення Верховною Радою України Акта про державну незалежнiсть України.

1991, 1 грудня — проведення референдуму про незалежнiсть України. Обрання Президентом України Л. Кравчука.

1991, 8 грудня — юридичне оформлення розпаду СРСР. Проголошення утворення СНД.

1992, 15 сiчня — ухвала указу Президiї Верховної Ради України про Державний гiмн України.

1992, 19 лютого — затвердження Верховною Радою України тризуба малим гербом України.

1993, 2 липня — схвалення Верховною Радою України «Основних напрямкiв зовнiшньої полiтики України».

1994, 27 березня — вибори до Верховної Ради України.

1994, червень — вибори Президента України. Президентом обрано Л. Кучму.

1995, 8 червня — пiдписання Президентом України Л. Кучмою та головою Верховної Ради України О. Морозом Конституцiйного договору.

1996, 28 червня — прийняття Верховною Радою Конституцiї України.

1997, 30 травня — пiдписання Договору про дружбу і спiвробiтництво мiж Росiєю та Україною.

1997, 9 липня — пiдписання Хартiї про особливе партнерство мiж Україною i НАТО.

1998, 29 березня — вибори до Верховної Ради України.

1999, жовтень — листопад — вибори Президента України — Президентом обрано Л. Кучму.

2000, 16 квітня — проведення всеукраїнського референдуму з питань державного будівництва.

2000, осінь — 2001, весна — масові акції протесту («Україна без Кучми»), спричинені вбивством журналіста Г. Гонгадзе, «касетний скандал».

2001— створення парламентської більшості.

2004, жовтень — грудень — вибори Президента України.

2006 р., 28 березня — вибори до Верховної Ради України.

2007 р., 30 вересня —      позачергові вибори до Верховної Ради України.

2010 р., 7 лютого — Президентом України обрано В. Януковича.

2010 р., 21 квітня — підписання угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України (Харківська угода).

2010 р., 31 жовтня —вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних і міських голів.

 Поняття та терміни:

1. Виборча система змішана — такий порядок визначення результатів голосування, у якому поєднані елементи мажоритарної та пропорційної систем.

2. Виборча система мажоритарна — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав більшість голосів у виборчому окрузі.

3. Виборча система пропорційна — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів.

4. Влада — здатність, право й можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також чинити вирішальний вплив на долю, поведінку та діяльність людей з допомогою різноманітних засобів (права, авторитету, волі, примусу та ін.); політичне панування над людьми; система державних органів; особи, органи, наділені владно-державними та адміністративними повноваженнями.

 5. Влада виконавча — одна з трьох гілок державної влади, яка організовує та спрямовує внутрішню й зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини.

 6. Влада державна — вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення.

 7. Влада законодавча — одна з трьох гілок влади, сутність якої полягає у здатності держави здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку людей та їх об'єднань за допомогою законів, правових актів, рішень, що їх приймають представницькі органи влади.

 8. Влада судова — одна з трьох гілок державної влади; необхідна умова реалізації принципу поділу влади, покликана запобігати можливості змови чи протистояння двох інших гілок влади (законодавчої та виконавчої), створювати перепони, щоб унеможливити виникнення диктатури.

9. Геополітика — політологічна концепція, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль географічних чинників (просторове розташування країни, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів та ін.).

10. Глава держави — державна посада, інституція, якій належить чільне місце в системі органів державної влади, яка уособлює єдність нації, символізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної та ефективної взаємодії «гілок» державної влади між собою.

11. Голосування — безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів. Складається з ідентифікації (засвідчення особи) виборця, отримання бюлетеня і власне голосування.

12. Громадські об'єднання — об'єднання, створені з метою реалізації та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та громадськими справами.

 13. Громадянське суспільство — суспільство громадян з високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинуті правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага.

 14. Гуманізм — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

 15. Декларація — офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

16. Демагогія — форма свідомого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних труднощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху.

 17. Демографічна революція – величезний стрибок у прирості населення.

 18.Демократія — форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом влади.

 19. Держава — форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов'язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

20. Держава правова — тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави.

 21. Держава соціальна — держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі — приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізації особистості.

 22. Державний суверенітет — верховенство державної влади всередині країни, зосередженість всієї повноти влади у державних органах, незалежність держави у зовнішньополітичній сфері.

 23. Державний устрій — спосіб організації адміністративно-територіальної, національно-територіальної єдності держави, особливості відносин між її складовими.

 24. Етнонаціональні відносини — відносини між суб'єктами національно-етнічного розвитку— націями, народностями, національними групами та їх державними утвореннями.

 25. Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

 26. Закон — нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу.

27. Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

 28. Інституція — певна форма організації, регулювання суспільного життя, діяльності й поведінки людей; сукупність соціальних норм, зразків поведінки та діяльності.

 29. Інтеграція — процес зближення, об'єднання економік, соціальних інституцій певних територій, держав і упорядкування та узгодження їх діяльності в багатьох сферах діяльності.

30. Коаліція — об'єднання, союз на добровільних засадах держав, групи держав, політичних партій тощо для досягнення спільної мети (наприклад, для формування уряду та участі в ньому).

  31. Консенсус — згода між суб'єктами політики з певних питань на основі базових цінностей і норм, спільних для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства; прийняття рішень без голосування за виявленням всезагальної згоди.

32. Конфесія -  віросповідання. З виникненням різних плинів протестантизму конфесіями стали називати релігійні громади (церкви), зв'язані спільністю віровчення, так само як відповідні "символічні книги", що фіксують це віровчення.

33. Корупція — підкупність, продажність, хабарництво державних посадових осіб, політичних і громадських діячів, урядовців та високопоставлених чиновників.

 34. Легітимація – процес здобуття суспільного визнання та підтримки соціальними та політичними суб’єктами.

35. Міжнародні відносини — сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв'язків між державами й системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

36. Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

37. Парламент — найвищий законодавчий і представницький орган влади в державі з республіканською формою правління, який обирається населенням.

 38. Поділ влади — принцип розмежування функцій в єдиній системі державної влади з поділом її на законодавчу, виконавчу й судову гілки влади, які здійснюють свої повноваження кожна самостійно, врівноважуючи одна одну.

39. Поліетнічна держава — держава, яка складається з багатьох народів і національностей.

40. Полікультурність — гармонійне і справедливе об’єднання в суспільстві різних культур етнічних і релігійних груп, які впливають одна на одну й взаємозбагачуються.

41. Референдум — спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосування.

42. Сепаратизм — рух за територіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, релігійними чи мовними ознаками.

 43. Суверенітет — незалежне від будь-яких сил,. обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

 44. Унітарна держава — єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

  45. Федерація — союзна держава, до складу якої входять державні утворення — суб'єкти федерації.

Історичні персоналії:

1. Леонід Кравчук - перший Президент України після здобуття нею незалежності (1991–1994), Голова Верховної Ради України у 1990-1991, Народний депутат України у 1990–1991 та 1994-2006, Герой України (2001).

2. Леонід Кучма - український управлінець, політик і державний діяч, президент України (19 липня 1994 — 23 січня 2005), прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, генеральний директор ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова»(1986—1992). 

 3. Віктор Ющенко - український політик і державний діяч, голова партії «Наша Україна» (2005–2013), засновник та Голова Ради Інституту Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи». Третій Президент України (2005–2010), голова Національного банку України (1993–2000), прем'єр-міністр України (1999–2001), лідер Помаранчевої революції.

4. Петро Порошенко  — український політик, державний діяч, п'ятий Президент України (з 7 червня 2014 року).

Використана література

Інтернет-ресурси:

1.https://znoclub.com/pidgotovka-do-zno/426-najvazhlivishi-istorichni-dati-ta-podiji-tablitsya.html

 2.https://uk.wikipedia.org/wiki.